«Ламповий звук» – термін, що виник на початку 70-х років в середовищі любителів звукозапису та електромузичних інструментів. Він має характерне тембральне забарвлення звуку, відтворюваного аудіосистемою, яка містить підсилювальний тракт, виготовлений на електронних лампах.
Поява терміну пов'язана з початком створення транзисторних підсилювачів, спектр сигналу яких багатий непарними гармоніками. В поширених в зазначені роки підсилювачах на радіолампах спостерігався інший ефект – в спектрі їх сигналу містилась невелика кількість гармонік (домінують друга та четверта), через що спостерігається більш «м'який» звук, або, як його часто називають, «теплий», «ламповий».
Але прогрес не стояв на місці, і транзистори стали дешевіти. Стало модним мати маленький радіоприймач на батарейках, перевагами якого були: моментальне включення, вага і економічність.
Варто зазначити, що звучання на напівпровідниках значно відрізняється від того, яке ми чуємо при відтворенні на ламповій апаратурі. Тому завзятий меломан, який колекціонує старовинні звукові прилади, з легкістю зможе відрізнити лампову радіолу від сучасної техніки.
В інтернеті люди, які знають, що таке звук, дуже часто на своїх блогах згадують про старовинний теплий звук. У всесвітній павутині можна знайти багато форумів, які присвячені любителям такого звучання. Так, звичайно, з розвитком технологій таких людей стало набагато менше, ніж було раніше, але все ж це історія не лише музики, а й усієї акустики. Звучання лампової апаратури незвичне і унікальне, воно завжди буде сферою інтересу будь-якого меломана, що себе поважає.
Отже, який можна зробити висновок? Лампи – це звичайно добре, вони красиво світяться в темряві, зігрівають реальним фізичним теплом і, врешті – решт, це модно, круто і, в наш час, незвично.
|